Ювілей письменника: 120 років від дня народження Олеся Донченка

 

19 серпня виповнюється 120 років від дня народження українського письменника Олеся (Олександра) Васильовича Донченка (1902 – 1954), який посідає почесне місце в українській дитячій літературі. 

Народився Донченко 1902 року в містечку Великі Сорочинці на Полтавщині. Дитинство пройшло в селі Багачка Перша, де вчителював батько. Коли хлопцеві виповнилося десять років, сім’я перебралася до Лубен. Там пройшли дитинство і юність Донченка, там він закінчив чоловічу гімназію та курси позашкільної освіти.

Вірші і п'єси почав писати ще в шкільні роки. Перші вірші було надруковано у 1918 році. Значне місце в творчості Олеся Донченка кінця двадцятих років займає дитяча тематика. Уперше письменник звернувся до неї випадково, працюючи у відділі дитячої літератури Державного видавництва України. Поштовхом до цього був брак творів для дошкільників і школярів. «…Відділ дитячої літератури надрукував майже все, що можна було вибрати зі старої дореволюційної літератури, але сучасної радянської казочки, яка б мала пізнавальне і виховне значення, не було, — згадує відомий український письменник Іван Багмут, який тоді був завідувачем відділу. — Багато разів ми зверталися до поетів з проханням написати хороший віршик для книжки-малюнка, цікаву казочку, віршоване оповідання. Та поети, очевидно, вважали, що такі твори не гідні «вільного» співця. І ось Олесь Васильович написав свої чудові казки-вірші «Півень у звіринці», «Туки-бан-барабан», «Страхопуд» та інші. Пам’ятаю, як ми всі раділи у видавництві, коли одержали першу      казку       Олеся».
Спробувавши сили в цьому жанрі і побачивши, що його вірші користуються у малих читачів успіхом, О. Донченко дедалі частіше почав приносити до видавництва рукописи казок, оповідань та сюжетних віршів. Природно, що перші його дитячі твори були віршовані. У 1927-1931 роки у письменника вийшло понад два десятка віршованих казок, оповідань і збірок віршів: «На пасіці», «Про кота-воркота», «Гала-гал», «Про школярика-малярика», «Казка про м’яча-шарокота», «Хоробрий Гриць» та багато інших. Чимало казок та віршованих оповідань, безперечно, стояли на рівні кращих здобутків дитячої поезії того часу, допомагали малюкам пізнавати навколишній світ і приносили їм справжню радість. Найкращими творами передвоєнних років були пригодницькі повісті для дітей «Школа над морем», «Лукія» та «Карафуто». Повість «Школа над морем» побачила світ 1937 року. Війну Донченко провів в евакуації в Казахстані, повернувся до Харкова, а згодом узагалі перебрався в рідні Лубни.

У повоєнні роки Олесь Донченко написав чимало прозових творів для дошкільнят та школярів молодшого шкільного віку. Переважно це невеликі оповідання «Повість про новий дім» (1946), «Заповітне слово» (1948), «Шахта в степу» (1949), «Подорож до млина», «Хлопчик з дитбудинку», «Голубий гвинтик» (1950 р.) та «Золоте яєчко» (1952 р.), які стали популярними серед найменших читачів. Зовсім нескладні за сюжетом і композицією, вони, однак, відзначаються глибоким проникненням у дитячу психологію і високою ідейністю. За оповідання «Голубий гвинтик» і «Золоте яєчко» у 1953 році автор одержав премію на конкурсі на кращу науково-популярну і науково-художню  дитячу     книгу.

Останні роки життя Олесь Васильович майже весь час проводив у Лубнах, в цей час з-під його пера виходять твори переважно шкільної тематики. Серед них особливою любов’ю читачів користуються повість «Юрко Васюта» (1950 р.) та роман «Золота медаль».

 Багато творів написав О. Донченко за тридцять років літературної діяльності, але жоден з них не може зрівнятися ні художніми достоїнствами, ні широтою читацької аудиторії з «Золотою медаллю». Цей роман гідно увінчує довгий творчий шлях письменника.

В 1954 році Олесь Васильович помер і був похований у Лубнах. Нині його пам’ять належно пошанована – в місті є вулиця Олеся Донченка, а парк та районна бібліотека для дітей носять його ім’я.

Джерело: http://surl.li/crpkw