"Пристиглі важкі грона винограду
промовисто глипають на мене з-поміж листя. Обережно зриваю їх, стараючись не
зранити бодай ягідки чужої душі, а вдома вже чавлю-витискаю з нього сік, що аж
бризкає навсібіч.
У величезний бутель із грубого скла, що
стоїть на видному місці, вперлося, аби перепочити, сонце — і сік заграв,
зашумів, заговорив, забулькав… День, тиждень, місяць, а там, гляди, і вино
вистоялося, очистилося, посвітліло та стало міцне й ароматне.
Пригублюю —
і згадую кожну ягідку зокрема, кожну чужу мелодію, кожне словечко, що
вибродило, викристалізувалося у посудині моєї душі і вилилося благодатним
хмільним напоєм на папір.
Осьде і вас пригощаю духмяним напоєм,
спробуйте — смачно ж…"
Кузів О.
Назови мене своєю/ О.Кузів.- Львів: Апріорі, 2019.-328с.
Немає коментарів:
Дописати коментар