Друга
книга про друзів, яких інколи називають диваками. А все через те, що вони
сприймають світ через призму добра і справедливості. І вони знають що таке
справжні почуття, дружба та кохання. ⠀
Доречі,
про кохання. Як думаєте справжнє кохання витримає будь-які труднощі та
перешкоди? Навіть розлуку та втрату пам'яті? ⠀І як жити не знаючи, що з твоєю
половинкою? Відчувати, що він живий, але не мати змоги його знайти. ⠀
Читайте чудове серію від Нати Ігнатової та
починайте вірити у дива.
Джейн
Остен -
це ім'я, яке вже понад два століття викликає відчуття романтики, елегантності та відкриття
світу. Її твори - справжня класика, яка завойовує серця читачів по всьому
світу.
У
творі "Менсфілд-парк" Остен
знову вводить нас у світ аристократії та любовних
пригод. Основна тема - це пошук істинного щастя та самовдосконалення в
умовах суспільного тиску та обмежень.
Головна
героїня, Фанні
Прайс, - це скромна та чутлива дівчина, яка знаходиться у вигнанні у родині
свого багатого дядька. Вона стикається зі складними викликами світу високого
суспільства, але залишається вірною своїм принципам та моральним
цінностям.
У
романі «Ґермантська сторона» зображено звичаї вищого світу. Життя світських
левів і левиць не таке вже й райдужне, як здається на перший погляд, позаяк
представники цього прошарку суспільства постійно носять маски, грають відведені
їм ролі навіть тоді, коли це нікому не потрібно. «Ґермантська сторона» — це
книга про поезію снобізму, відчуту вразливою душею молодика, який ступив на
«потертий коцик» палацу Ґермантів.
Воно
живе на дні Тихого затону в зачарованій Десні. Воно — породження деснянських
легенд, міфів або — чиєїсь хворобливої фантазії. Підводне чудовисько ніхто не
бачив, але його бояться жителі довколишніх сіл. Бо воно виходить з води і
вбиває рибалок. Але чудовисько залишає сліди.
Отже,
воно не міфічне, має плоть і кров. Слід бере колишній опер Віталій Мельник,
сищик із поганою репутацією, нестандартним мисленням та залізною хваткою. Куди
ведуть ці сліди? Відповіді — в фіналі одного з найкращих українських готичних
детективів: «Темна вода».
Памела
Дракермен, американська письменниця, добре відома українській аудиторії за
книжкою «Французьке виховання», написала ще одну історію виховання та
дорослішання — цього разу себе як дорослої людини.
Вона пише про типові й нетипові досвіди та виклики свого покоління, вічні й унікальні, притаманні нашому часові: про кризу середнього віку, перші провістки старіння, про подолання хвороби, тероризм, нові кар’єрні етапи, мудрішання і примирення, любов і дружбу, мудрість і щирість. До цих, здавалося б, універсальних тем Дракермен підходить із самоіронією та інколи несподіваним гумором, а також із дослідницькою сумлінністю іноземки, яка вдячно осягає чужу культуру.
Буденність
та буттєвий вимір, іронія й романтизм, таємничо-містичне та впізнаване — все це
поєдналося в книжці новел Людмили Таран. Одвічна напруга й осяйні миті людських
стосунків, екзистенційні переживання, знайомі чи не кожній людині, — провідна
проблематика її прози.
Кузьма Скрябін (справжнє ім’я Андрій Кузьменко) народився
в місті Самбір Львівської області 17 серпня 1968 року. Закінчив музичну
школу за класом фортепіано. У 1989 році записав першу пісню у складі музичної
групи «Скрябін». З того часу став відомим як співак, автор музики і текстів
багатьох десятків пісень, а також ще і як талановитий письменник. У видавництві
«Фоліо» вийшли друком його книжки «Я, “Побєда” і Берлін» (українською та
російською) і «Я, Паштєт і Армія».
2
лютого 2015 року Кузьма Скрябін загинув в автомобільній аварії.
У повісті «Я, Шонік і Шпіцберген», а також у піснях
2006—2014 років, що увійшли до видання, якнайкраще розкривається яскравий
талант Кузьми з його іскрометним гумором, тонким ліризмом, чіткою громадянською
позицією.
Є
біда, з якої людина шукає виходу і знаходить його. Є біда, подолати яку може
тільки глибока віра й велика сила духу. І є біда, що відбирає в людини все, не
полишаючи їй ніякої надії, коли кожна стежка веде в безвихідь, у прірву, коли
вона опиняється у цілковитій владі персоніфікованого зла. І тоді людина волає
до Бога: навіщо Він, Творець усього живого на землі, віддав її саму і її родину
на поталу тому, хто втілює в собі найгірше зло, яке лиш існує у світі? Чому
Він, найвищий судія, рокує на загибель невинних разом із винним?
Та навіть у момент найбільшого відчаю герой повісті
Торґні Ліндґрена розуміє, що той, хто втілює в собі найгірше зло, теж є
творінням Божим, і що він «... вважав, що він змушений так робити. Йому
призначено жити так, як він жив... і на ньому не було вини. З ним було так, як
із апостолом Павлом: він робив не те, що хотів, а те, що ненавидів...»
Автор роману — Олексій Чупа — колишній
житель Макіївки, який працював машиністом на Металургійному заводі і писав
книги. У минулому році у зв’язку з військовими діями на Донбасі переїхав до
Львова.
Фантастичний
роман «Акваріум» це історія про у минулому вченого, який випадково знайшов
вакцину, що зменшує людей, і хлопця, який так само випадково знайшов
аудіокасету зі сповіддю цього вченого. Дві лінії оповіді — вчений і його слухач
— через деякий час перетворюються в три, оскільки читач приєднується до спостережень
за холоднокровною і жорстокою грою вченого в Деміурга.
Почуття відрази до гравця, тим не менш,
не відбиває бажання дочитати до кінця. А несподівана розв’язка залишає сильний
післясмак і важливий привід для роздумів про життя та роль людини в усьому що
відбувається.
Цей
роман був, напевне, найскандальнішим переможцем конкурсу "Книга року
ВВС" за всю його історію. За унікальну еротичність та відвертість твору
автор у свій час накликав на себе цілий шквал пуританського обурення. Але це не
просто відвертість, це – мистецьки написана щира росповідь головного героя,
сповнена іронії та самоіронії, комедії та драми... Те що начитати цей роман
погодився Народний артист України, лауреат Шевченківської премії Олексій
Богданович – є справжнім подарунком для слухачів. Це той рідкісний випадок,
коли в устах актора твір набуває нового звучання, коли мистецтво породжує
мистецтво, коли майстерність автора примножується майстерністю виконавця.
Ведучий актор столичного театру ім. Франка, улюбленець публіки О.Богданович не
тільки неперевершено, як на нашу думку, втілив образ головного героя у всіх
його протиріччях – розумного і цинічного, нахабного і доброго, розбещеного і в
чомусь цнотливого, а й зумів створити власну версію цілої атмосфери роману.
