Іноді
з нашими рідними стається щось таке, чого не мусило статися. Щось болісне і
трагічне.
І
світ ураз змінюється - в ньому стає похмуро, прохолодно, самотньо, розгублено.
Таке трапилося з Маріанною після того, як одного дня її старший брат втратив
здатність говорити. Щоб раз і назавжди здолати трагічне, потрібно не боятися -
поговорити про нього з рідними, прожити його разом і повернути в родину затишок
і радість. А все найтепліше, найважливіше, найдорожче - те, що миттєво зникає:
голоси, погляди, дотики - може зберегти пам’ять.
Читайте
повість відомого норвезького письменника Клауса Гаґерупа «Золота Вежа» в
перекладі українською Галини Кирпи. А про прихований дар трагічного в житті
розповідає читачам казкотерапевт Катерина Єгорушкіна
Немає коментарів:
Дописати коментар