Бачене й почуте, пережите особисто й оточуючою спільнотою з рідного
Подніпров'я лягло мені під руку й під серце як настійне покликання до пам'яті
про факти, події і вчинки, котрі мали чи мають місце в реаліях простору й часу.
Людські долі і є тим суцільним плином буття, частку якого Бог оприсутнює в
кожному з нас, і ми, відбувши своє земне призначення, продовжуємо жити у
згадках і оповідках, які й складають буденну прозу наших літ. У цьому й полягає авторська спонука назвати цей твір повістю
з оповідок.
Чумак
І.В.
Танцювали вдови польку: повість із
оповідок.- К.: Укр.письменник, 2006.- 191с.
Немає коментарів:
Дописати коментар