Новорічні дива: з історії ялинкових іграшок

Ось і надійшов Новий Рік – найяскравіше свято, що дарує нам відчуття казки й зачаровує сяйвом різнокольорових вогнів. І куди ж без головної традиції свята – прикраси ялинки? При погляді на блискучі, як дзеркало, ніжні та крихкі новорічні іграшки в кожного дорослого виринають теплі спогади з дитинства і з’являється прагнення знову доторкнутися до чарівництва.  Звідки ж беруть свій початок ялинкові прикраси?

    Передноворічне прикрашання будинків жителями європейських країн відоме ще з часів Середньовіччя. Для цього використовували гілки хвойних дерев, аромат ефірних олій яких розлітався по всьому приміщенню. Влада забороняла це робити, тому що такі дії сягали своїм корінням старих, язичницьких традицій, які католицькій церкві так і не вдалося повністю викоренити. Звичай приносити додому не гілки, а цілу ялинку або сосну і прикрашати її з`явився в Європі тільки в XVI столітті. Ялинку тоді стали називати «різдвяним деревом» - у жителів католицьких країн вона досі асоціюється не з Новим роком, а з Різдвом.

    Існує думка, що вперше прикрасив різдвяну ялинку Мартін Лютер. Напередодні Різдва 1500 року він приніс красуню в дім, і, як нагадування про Віфлеємську зірку, запалив на ялинці свічки. Пізніше на верхівці дерева стали прикріплювати зірку, а свічок ставили рівно 12 – чи то за кількістю місяців у році, чи то за кількістю апостолів. Упродовж XVI ст. в Європі звичай прикрашати ялинку вже став популярною традицією, і сусіди навіть змагалися між собою: у кого цього року житло буде найкраще декорованим. До середини XVIII ст. ялинку прикрашали тільки їстівним декором: яблуками, вафлями, горіхами в золотих паперцях, іншими фруктами й солодощами, пастилою та медовими пряниками. Ялинові лапи перевивали кольоровими стрічками, використовували живі та штучні квіти, воскові свічки у спеціальних свічниках. І, звичайно ж, на гілках розвішували невеликі подарунки для дітей в ошатних обгортках. Ті солодощі, що не з`їдали малюки, віддавали бідним.

 

    А вже наприкінці століття на зелених гілочках з’явилися ще й паперові іграшки, шишки, яєчні шкаралупки, фігурки з латуні. Головною прикрасою ялинки у Німеччині в цей час були ароматні яблука. І виникнення новорічних кульок пов’язують саме з цією країною. За легендою, першу скляну кульку видули 1848 року в місті Тюрингії через неврожай яблук. 

Цей символ у вигляді кульки став прекрасним скляним замінником соковитих фруктів. Ці кулі не були такими легкими і крихкими, як сьогодні, вони виготовлялися з важкого скла, прозорого або кольорового, а для додання дзеркального блиску всередині покривалися тоненьким шаром свинцю. Також кульки зовні покривалися різнобарвними блискітками. Але варто зазначити, що така новинка коштувала недешево, дозволити собі покупку ялинкових куль міг не кожен.

    Після 1867 року, коли на території міста був відкритий газовий завод, стали виготовляти ялинкові кульки з тонкого скла. Вони були набагато легші й менше обтяжували гілки різдвяного дерева. Свинцове покриття на кульки більше не наносилося. А дзеркальний блиск надавався за допомогою нітрату срібла.

    На території України й Росії святкування нового року 1 січня і звичай прикрашати ялинку були введені в 1700 році за указом царя Петра І, причому він оголосив ялинку саме «новорічним», а не «різдвяним» деревом. І тільки під час царювання імператора Миколи І з`явився новий звичай – прикрашати ялинку перед Різдвом, адже в ті часи Різдво Христове й Великдень були найголовнішими святами в році, а Новий рік святкували менш пишно. Можливо, такий звичай принесла з собою Олександра Федорівна, дружина Миколи І, яка була родом із Пруссії.

    У середині XIX ст. ялинки стояли в кожному багатому домі. Святкові дерева, уже обвішані їстівними прикрасами, продавалися в кондитерських магазинах. Коштували такі «солодкі» ялинки як половина річного прибутку багатого фабриканта. Для дітей бідноти ставилися «благодійні» ялинки. Іграшки робили з вати, дерева, тканини й паперу, випікалися печива у формі зайчиків, білочок, фруктів і бурульок. На зміну німецьким скляним іграшкам прийшли скляні кульки місцевих підприємств. Їх продавали в нечисленних магазинах. У Києві найбільшим був магазин Івана Кордеса, заснований в 1834-му році. Ціни там зашкалювали.

    У 1925-му році ялинки офіційно були заборонені в рамках боротьби з релігією. На Різдво у школах влаштовувалися змагання, лижні перегони – що завгодно, аби відволікти дітей. Та багато людей не змогли відмовитися від батьківської традиції – завішувалися вікна, щоб ніхто не міг підгледіти, робилися своїми руками простенькі іграшки. У1936-му році святково вбрана ялинка повернулася в СРСР. 

Її прикрасили червоні зірки, серпи й молоти, літаки, портрети вождів. Ялинкові іграшки завжди відтворювали події часу. Під час Другої світової війни всі прикраси мали вигляд «парашутистів».

Після польоту Юрія Гагаріна в космос були популярні ялинкові прикраси у вигляді ракет та космонавтів. З 2000 року популярною стає «американська» святкова іграшка.

Ялинки рясно прикрашали різдвяними віночками, червоно-білими льодяниками, Санта Клаусами й декоративними шкарпетками для подарунків.

Та все одно нас найбільше ваблять і зачаровують скляні ялинкові прикраси. Тому що ці іграшки зазвичай створюються вручну. Виробництво невибагливих іграшок зі скла — досить складне і трудомістке.

Щоб на ялинці з’явилася скляна кулька чи дзвіночок, вони мають пройти процес видування, сріблення, фарбування, розмальовування. Майстер, створюючи таку прикрасу, вдихає в неї душу. У кожної країни є традиційні ялинкові іграшки, а також ті, що обов’язково вішають на щастя. Так у Німеччині це – лускунчик, у країнах Скандинавії — різдвяний козел, у Фінляндії — свічки і прапори, у Бразилії — шматочок бавовни, у США — фігурка ангела, у Японії — вишиті вручну кулі темарі. Українці вірять, що іграшки–дзвіночки та ангели, вишиті фігурки та витинанки принесуть мир, спокій та достаток у рідну домівку.

Зараз, починаючи з грудня, ялинки прикрашають чи не всю земну кулю. Навіть країни, які не проповідують християнство, запозичили собі звичай ставити ялинки. І це не дивно, адже що може бути красивішим, ніж задекорована ялинка?