Портрет земляка. Леонід Биков

 Хай буде пам'ять незгасима!

Наш край багатий на талановитих людей. Серед них -  Леонід Биков. Видатний український актор, режисер і сценарист народився 12 грудня 1928 року у селі Знам’янка на Донеччині.

Леонід завжди мріяв про авіацію, навіть поступив до льотної школи, але через місяць його відрахували, тому що при вступі він приписав собі рік.

 Може, тому популярність і любов глядачів приніс йому фільм «У бій ідуть лише «старики», де Леонід Биков зіграв роль командира ескадрильї Титаренка.

У нього була надзвичайна любов до людей. Був доброзичливий, тактовний, ніколи ні з ким не сварився, нікого не підводив. В час навчання в  Харківському  театральному інституті був активним студентом, іскрився гумором, завзяттям та енергією.  Після інституту Биков пропрацював десять років в Харківському українському драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка. Але часто відлучався для кінозйомок, де досвіт роботи в театрі допомагав йому при роботі над ролями в кіно. 

Актор володів шармом неповторності, який робив його героїв красивими і притягальними. На відміну від інших акторів, він ніколи не грав ні злочинців, ні грабіжників – це було не сумісно з його вродженою добротою.

Для багатьох наших сучасників Леонід Биков є символом старого і доброго радянського кінематографа. Згадаймо його головні образи у кіно: Максим Перепелиця, Альоша Акішин у «Добровольцях», Петя Мокін у «Приборкувачці тигрів»,

Олексій Титаренко (МАЕСТРО) в «У бій ідуть лише «старики», Віктор Святкін у "Ати-бати, йшли солдати...". 

51-річний Леонід Биков загинув у автокатастрофі в 1979 році, через два роки після зйомок у фільмі «Ати-бати, йшли солдати», де його герой гине під гусеницями танка. Різниця тільки у колісному засобі. Він обганяв трактор і виїхав на зустрічну смугу. Загинув у той же день, що і прототип його «Смуглянки», тільки на 34 роки пізніше.

Режисуючи власні похорони, якось написав: «…Нехай хтось один скаже слово «прощавай» і все. Не треба цирку, так званих почестей. Після цього «дерболизніть» хто скільки  може. А потім нехай 2-а ескадрилья  вріже «Смуглянку» від початку і до кінця…" На Байковому, над відкритою домовиною «друга співаюча ескадрилья» заспівала «Смуглянку»...

У 1982 році режисер Л. Осика разом з колегами зняв фільм «…Якого любили всі» ‒ пам’яті Леоніда Бикова. 1984 року вийшли друком спогади про актора і режисера «Будемо жити!» У 2010 році опублікована блискуча монографія кінознавця Лариси Брюховецької «Своє/рідне кіно Леоніда Бикова». 2001 року постав «Пам’ятник військовим льотчикам» ‒ у образі капітана Титаренка. Маестро у виконанні Леоніда Бикова назавжди залишився в бронзі на Дніпровій кручі.

Його акторська гра надовго залишиться в серцях звичайних глядачів. Навіть у 21-му столітті, коли є нескінченно далекими часи, показані в картинах, і самого Леоніда Бикова давно немає в живих, глядачі із задоволенням і ностальгією дивляться його кінострічки.