Нові імена на книжковій полиці.

Письменник — це очі, думки та совість суспільства. Чесність, спроможність хоробро дивитися у вічі дійсності і відкрито говорити правду являють справжнього письменника. Його пильні спостереження, влучні здогадки та передбачення є відгуком часу і в той же самий час — формотворчим елементом історичного періоду та його культурного пласту.

Євгенія Подобна

В 2020 році випускниця та викладачка Інституту журналістики,  воєнна кореспондентка Євгенія Подобна стала лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка за книгу «Дівчата зрізають коси»

у номінації «Публіцистика, журналістика». Це спогади 25 жінок, які брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 роках. В книзі йдеться мова про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від окупантів, спогади про побратимів, місцевих мешканців, військовий побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди війни. Розповіді доповнені світлинами із зони бойових дій.

Євгенія  Подобна розповідає: «Хотілося, щоб кожен почув щирі історії кожної героїні без прикрас, без якогось цензурування, як у нас це дуже часто люблять робити. Хотілося правди, хотілося щирості, хотілося, щоб воно було справжнім».

Ірена Карпа

Ірена Карпа - різнопланова особистість: письменниця і музикантка, ведуча і актриса, і багато хто ще… Можливо, саме тому її книги так люблять читати.  Великий досвід у житті дозволяє письменниці бачити звичайний світ ширше. 

2019 року вийшов її роман «Добрі новини з Аральського моря». До його написання Ірену надихнув переїзд до Парижу кілька років тому.

 «Роман писався три роки, вбираючи в себе реальні історії реальних жінок. Через це в ньому нема ні повністю позитивних, ні повністю негативних героїнь, а є різні психотипи, де кожна читачка знайде себе...  Я люблю їх всіх. У кожній із них є часточка мене. І часточка вас. Тому сміливо пірнайте» - коментує Ірена Карпа.

В основі сюжету пригоди чотирьох героїнь, яких об’єднує українське походження і секрети з минулого, а також бажання звільнитися від них і почати нове життя. Це роман сучасного типу, про сучасне життя і, головне, про реальних жінок, які не змогли самореалізуватися у своїй країні. І це не просто проблема виключно цих персонажів, проблема набагато глибше та серйозніша. Таких людей в нашій країні надзвичайно багато, і більшість з них прагне вирушити за кордон та спробувати почати інше життя. Як зустріне їх чужина, як сприйме їх нове суспільство та чи прийме до себе чи відкине, наче чужорідне тіло – питання, звичайно, відкрите. «Добрі новини з Аральського моря» Ірени Карпи має й детективний елемент, що робить читання книги ще захопливішим.

Радимо також прочитати: «Волонтери. Мобілізація добра», «День усіх білок», «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете».

Андрій Любка

Любку вважають одним із наймолодших успішних українських романістів та поетів, але незважаючи на вік (зараз письменнику 33 роки), його твори перекладені на понад 10 мов світу.

Події пригодницького роману «Карбід» розгортаються впродовж паркого й тривожного літа, коли у вигаданому містечку Ведмедів група ентузіастів вирішує збудувати Фонтан Єдності з Європою. Навіщо їм фонтан, чому за ними в’язниця плаче і за скільки в Україні можна придбати людську нирку – про все це автор пише з гумором і добірним песимізмом. У цій книжці є сливовиця, рибалки, гробар, сімнадцять розділів, спокуслива й хтива жінка, кілька вбивць, корумпований мер, геніальна ідея, Тиса і безнадія.

Авантюрний роман Любки карколомний і кумедний. Сюжет захоплює, але уважного читача може здивувати інше: за пригодами вигаданих персонажів впізнаються реальні контрабандні схеми, що діють на українських кордонах. Бандити, людські органи, наркотики – все це описано настільки детально, що будь-який слідчий чи журналіст може у кримінальних справах і статтях цитувати цей роман цілими абзацами…

Радимо також прочитати: «Кілер +», «Саудаде».

Олексій Чупа

Молодого українського автора називають «другим Жаданом». І не тільки тому, що народилися і виросли вони на Донбасі, а тому що проза Чупи така ж нищівна і правдива.

До трагічних подій на Сході він працював на металургійному заводі, а у вільний час писав поезію про будні робітників. Сатиричні, іронічні, місцями жорстокі вірші не приховують правди про життя людей, які живуть на сході України. Його ж проза вражає майстерністю і наївністю.

Варто відзначити книгу «Казки мого бомбосховища». 12 історій про один день з життя мешканців будинку в Макіївці: про їхні болі, буденності, проблеми. Але хто міг припустити, що цей день змусить їх подивитися один одному в очі, коли будинок накриє "Градами". А серед них виявиться і сам автор.

Радимо також прочитати: «10 слів про Вітчизну», «Бомжі Донбасу», «Акваріум».