Незабаром після появи книги, до неї почали проявляти інтерес режисери зі світовим ім'ям та лише в 2001 році Зюскінд зважився передати права на екранізацію фільму, при цьому сума операції склала 10 мільйонів євро. Зйомку кінострічки продюсер довірив режисеру Тому Тикверу. На вибір вплинуло як німецьке походження кінематографіста, так і його любов до Франції (Патрік Зюскінд, кілька років прожив в Парижі, вважає себе франкофілом).
Режисер дбайливо поставився до роману: у фільмі збережені основні герої і епізоди твору. Змінено лише деякі деталі. При цьому Тому Тикверу вдалося донести до глядачів найважливіше - особливу атмосферу книги, насичену ароматами Франції XVII століття, а також багатоплановість твору.
Жанр кінострічки, як і книги досить складно визначити. У ній легко відшукати «готичні», детективні та соціальні мотиви. При цьому сам режисер Том Тиквер в одному з інтерв'ю назвав «Парфумера» «костюмної» драмою.
Фільм безсумнівно вражає.
Він дорогий і видовищний, це свого роду кіноопера, де роль хвилі запахів грає хвиля музики. Музика і підлеглий її законам монтаж живописних полотен веде глядача по світу який з'являється на екрані, як запахи ведуть Гренуя по життю. У цьому сенсі Тикверу вдалося знайти, мабуть, єдино можливий спосіб висловити те, що в кіно невимовно.
Дуже хороший в ролі цього незвичайного героя молодий шекспірівський актор Бен Уішоу: він прийшов на знімальний майданчик прямо зі сцени, де грав Гамлета, і тінь Сумного принца весь час маячить поруч із його Сумним генієм запахів. Гренуй у фільмі показаний як егоїст, що йде на поводу своїх пристрастей, але навіть повне виконання бажань не приносить йому щастя, а веде до загибелі.
Фільм вийшов у світовий прокат 25 років тому і мав величезний успіх, а його творці отримали шість нагород Німецької кіноакадемії.
Безсумнівно, цей захоплюючий романтичний детектив, що вже став класикою, ще довго буде розбурхувати, притягувати і інтригувати читачів самих різних пристрастей і смаків.
Немає коментарів:
Дописати коментар